ФОРТИ НА КОРДОНІ

Унаслідок погіршення австрійсько-російських відносин у 1850 році у Відні була створена Центральна фортифікаційна комісія, метою якої був нагляд за станом оборонних споруд. У 1855 році Перемишль відвідав цісар Франц Йосиф І. Тоді місто було оточене земляними валами завдовжки 15 км.

Згодом, коли через агресивну політику Росії щодо Галичини і Балкан австро-російські стосунки загострилися, військові керівники Відня виробили нову концепцію захисту Галичини. Передбачався захист від неприятельських військ, що могли пересуватися в західному напрямі, на Краків і далі — на Відень, а чи в південному напрямі — на Будапешт; ішлося також про з'єднання Перемишля з Будапештом через Карпати та про спорудження тунелю.

До реалізації плану приступили 1878 року. Спочатку будували форти земляно-дерев'яні, з використанням цегли, а від 1880 року використовували литий бетон з елементами заліза. Фортифікаційний кістяк в основному окреслився у 1886 році. Зовнішній перстень оборонних фортів простягався на 50 км.

По закінченні основних фортифікаційних робіт Перемишль та його околиці було названо фортифікаційною спорудою першого класу зі спеціальним військовим статусом. Протягом 1911-1913 років спроваджено гаубиці й проведено ряд робіт з модернізації укріплень. Комендантом Перемишльської твердині від березня 1914 року був фельдмаршал Ґерман Кусманек, чех за походженням.

Розбудова продовжувалась і після оголошення Першої світової війни. Значну увагу приділено будівництву укріплень перед фортами та між ними. Викопано близько 50 кілометрів окопів, вибудувано сховища, 212 землянок, 24 польові пункти оборони. Перед фортами поставлено загорожі з колючого дроту, окремі з них заміновано. На ріці Сян збудували два додаткові мости, щоб підвозити амуніцію, обмундирування, паливо та продукти цілодобово. Для полегшення артилерійського обстрілу та стеження за ворожими військами вирубали близько 1000 гектарів лісу; також спалили 44 села. З поверхні землі зникли українські села Поповичі, Дев'ятичі, Плешевичі, Биків та багато інших, у сімох-десятьох кілометрах на схід від Перемишля.

Ще на етапі побудови польової фортеці-обозу в 1854-1856 роках австрійські фортифікатори зацікавилися цією місцевістю. Тут над околицею домінували пагорби; тут пролягали важливі дороги - залізниця, шосейна на Львів та окружна. На 1882рік тут уже був форт "Селиська". Головний інженер, генерал Даніель Саліс Соґліо запропонував додаткову заслону від чола цього форту, де ускладнена топографія значно полегшувала неприятелю невидимий підхід. У 1882 році такою заслоною могли служити чотири батареї, потім - ще дві. Вже під час робіт було прийняте рішення про побудову на базі цих батарей постійних фортів близької оборони. Крім фортів, побудували також постійні батареї, здебільшого призначені для оборони далеких підступів.

На початку серпня 1914 року ситуація на південному відтинку фронту склалась не на користь Австро-Угорщини. Третя та Восьма російські армії під командуванням генерала Брусилова без особливих зусиль увійшли в Галичину та рушили на Львів. Після того, як 11 вересня 1914 року авст-ро-угорське верховне командування дало наказ про відступ військ на Сян і далі на захід, фортифікований Перемишль став самостійною оперативною одиницею.

26 вересня російські солдати оточили Перемишльську твердиню. Керівництво чекало наступу зі сходу на групу се-лиських фортів. 5 жовтня, отримавши наказ, росіяни розпочали атаку з трьох сторін. Особливо ураганною вона була з боку Викова та Новосілок. Атака тривала безперервно протягом 72 годин. 7 жовтня росіянам вдалося вдертися до форту 1/ 1 (Биків), але завдяки великому спротиву оборонців форт уникнув катастрофи. Запеклі бої точилися також біля форту 1/5 (Поповичі), проте росіяни його не здобули. 8 жовтня вони зробили ще одну безуспішну спробу атакувати селиські форти. Три тижні Перемишльська оборона виконувала своє призначення, сковуючи понад чверть-мільйонну російську армію. Для другої облоги російське командування генерала Селіванова змінило тактику: здобувати твердиню не штурмом, а голодом. Друга облога Перемишля -найдовша з-поміж усіх облог Першої світової війни -тривала 137 днів. Спроба прорвати її, зроблена з 18 на 19 березня 1915 року, закінчилася безрезультатно. 21 березня фельдмаршал Кусманек відважився на капітуляцію. Були знищені запаси снарядів, а відтак - гармати, гаубиці, мортири. Зруйновано мости, склади, підірвано форти, розібрано та знищено радіостанцію, польову телефонну мережу, затоплено дрібне військове обладнання, ліквідовано документи. Зранку 22 березня австрійські парламентарі підняли білі прапори...

А поки що унікальні фортифікаційні споруди, розташовані на території України, чекають своїх ентузіастів, дослідників, інвесторів та всіх, хто цікавиться оборонною архітектурою.